Евгений Александрович Козлов - Філософія агнозиса

релігію, я вірив у її безсмертя, і в своє безсмертя, і в наше спільне безсмертя. Але я один. Я боявся померти, не зробивши те, що я хотів, як творча людина. Але я зробив майже все, що задумав. Тоді для чого мені продовження? Воно було б порожнім. Люди мріють про загробне життя з тієї причини, що вони хочуть продовження своїх почуттів, своєї діяльності, своїх стосунків. Коли потрібно вміти закінчувати. Смерть це і є закінчення всього.

Для рольової гри під назвою — державність, перш за все, потрібні самі гравці, іншим словом люди. Без людей нікому буде грати в державність, нікому буде вірити в цю ілюзію. Так само для храму потрібні парафіяни, а інакше його закриють, або обладнають під інші потреби. Без людей втрачають будь-яку значущість такі забобони як патріотизм і націоналізм. Резюмуючи, легко визначити в який спосіб послаблюються забобони. Я б дуже хотів, щоб діти народжувалися у світі, в якому немає кордонів країн, але всі єдині і кожен толерантний. Однак закликають до підвищення демографії там, де особливих моральних змін поки що не спостерігається.

Мені симпатичні опозиціонери з тієї причини, що вони виступають проти чинної влади. Але коли вчорашні опозиціонери стають владою, тоді моя симпатія зміщується в бік наступних опозиціонерів. Якщо звичайно вони адекватні.

Неможливо зрадити те, що є ілюзією. Ілюзію держави, батьківщини, країни. Існує тільки одне реальне місце проживання людства, на даний момент, це планета Земля. І саме їй людство робить погано, зраджує її.

Боротьба з державністю така ж безглузда, як і боротьба з релігією. Адже розуміння ілюзорності того й іншого поки що доступне не всім. Окремий індивід може звільнитися від цих ілюзій, але масова свідомість перебуватиме в омані. Залишається тільки чекати, коли ілюзії самі себе, дискредитувавши, розвіють.

Під час військових дій відкрилася вся аморальність людська, про яку я писав задовго до всього цього. Вони пишуть, що, мовляв, так, війна — це погано, і навіть якщо вона огидна і злочинна, то все одно її потрібно підтримувати, — пишуть вони, — бо від цього залежить доля країни, і навіть якщо при владі тиран, лиходій, то і його потрібно підтримувати і не засуджувати. І я ще колись дивувався з того, що люди настільки люто в минулому підтримували війни, лиходійства і своїх панів. Усе для життя — їхнє гасло. Але для якого життя? Аморального життя. Якщо життя дароване аморальністю, насильством і вбивством, то нехай такого життя зовсім не буде. Але в них одне виправдання — ніби для життя всі засоби хороші, нехай і найжахливіші.

Читаючи філософів

Яку ж нісенітницю пишуть філософи, замість того, щоб висловлюватися просто і зрозуміло, але замість цього городять не зрозуміло що. Читаючи, я можу всі їхні багатосторінкові думки вмістити в кілька речень. І вони можуть, але натомість немов усвідомлено збільшують обсяг своїх текстів. Для чого всі ці плутані лабіринти думок? Я пам'ятаю, в юності, так само складав, складаючи складносурядні речення, з метою здатися розумним і начитаним. Благо я усвідомив, що такий підхід до письменництва є несусвітньою дурістю, і потрібно писати з такою простотою викладу своїх думок, щоб кожен зміг їх зрозуміти без особливих зусиль.

Справжній пацифізм

Пацифізм неправильно розуміють. Насправді пацифізм нікому не вигідний. Тому коли я виступаю проти агресора, закликаючи його кинути зброю, і тим, хто обороняється, я кажу те саме — складіть зброю, не воюйте. Бажання захищатися насильством так само огидне, як і напад. Для пацифіста все насильство однаково аморальне.

У мілітаристів відсутня логіка. Вони це доводять, коли стверджують, ніби пацифізм веде до війни. От і немає пацифізму, він заборонений цензурою, мілітаристи всім заправляють. І що, немає війни? І тоді є і зараз є. Як ви не зрозумієте, що відкидаючи пацифізм, ви тим самим потураєте підготовці до війни, її початку, її завершенню, і знову по колу.

Покаяння, каяття, прощення не існує. Є тільки даність — ти такий або ти інший. Якщо в історії є хоча б один випадок насильства, то тоді дана аморальність є вічним тавром. Тому не потрібно дивуватися сьогоднішнім лиходійствам, поодиноким або масовим, погляньте на їхнє минуле, і тоді все стане зрозуміло.

Коли у свої 15-17-ть років я був бидланом, а отже, вживав алкоголь, і перебував у поганих компаніях, то саме в ті роки мене кілька разів били, я зазнавав --">