Ірина Солодченко - Перекручена реальність
Название: | Перекручена реальність | |
Автор: | Ірина Солодченко | |
Жанр: | Современная проза | |
Изадано в серии: | неизвестно | |
Издательство: | неизвестно | |
Год издания: | - | |
ISBN: | неизвестно | |
Отзывы: | Комментировать | |
Рейтинг: | ||
Поделись книгой с друзьями! Помощь сайту: донат на оплату сервера |
Краткое содержание книги "Перекручена реальність"
Аннотация к этой книге отсутствует.
Читаем онлайн "Перекручена реальність" (ознакомительный отрывок). [Страница - 2]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (7) »
… На вулиці на неї чекав відданий оператор.
– Посидимо тут, – видихнула Алла. – Там така задуха, що я ледве витримала. Не знаю, як вона там в мантії сидить…Цей вбивця – колишній міліціонер, і напевно його будуть відмазувати…Шеф наказав стежити за процесом. Ти встиг його зняти?
– Ні… Клітка була далеко в кутку, незручно… Так, майнув десь на задньому плані.
– Добре…Тоді я зараз наговорю стендап, а потім піду до судді…
Висмаливши сигарету, Алла виструнчилась на фоні будівлі районного суду і взяла до рук мікрофона… Більшість перехожих бігло по своїх невідкладних справах, не звертаючи на телевізійників жодної уваги. Та й будівля не вабила стороннього погляду. У кожному українському місті є така непоказна споруда: порохняві вікна, свинцеві стіни… Людський потік пливе й оком не затримується. Може тільки хтось пильний помітить іржаву, давно не фарбовану гойдалку у дворі, старий заґратований фургон коло паркану… Зупиниться та й побіжить далі у своїх справах, зітхнувши з полегшенням, що не має до цієї будівлі жодного стосунку.
Алла швиденько наговорила стендап, а потім знов побігла до суду. Прослизнувши попри конвой, який зацікавлено провів її поглядом, обережно присіла на лаву біля кабінету судді Дорош і дочекалася, коли із залу засідання почали виходити. Виждавши секунд двадцять, вона рішуче увійшла до кабінету та наштовхнулася на секретаря, сувору сухорляву високу дівчину років двадцяти п'яти, яка запропонувала настирливій відвідувачці зачекати у коридорі. Нарешті секретар покликала Аллу… В дверях вона трохи пригальмувала, а потім підкреслено чемно запитала:
– А я маю право довідатися, скільки часу триватиме цей процес? У мене є редакційне завдання його висвітлювати.
І Алла витягла зі своєї брунатної шкіряної сумки якийсь папірець.
– Не знаю… – стримано відповіла суддя, – там дуже багато питань, в яких потрібно ретельно розбиратися… Може до півроку, а може й рік… Приходьте на наступне засідання, сидіть, слухайте… Вам цього ніхто не може заборонити.
– Ольго…
– Володимирівна…Там було написано на дверях…
– Ольго Володимирівна… І що мені робити? Мені потрібна картинка процесу… Мені потрібно зняти очі підсудного великим планом, коли прокурор його заганяє в кут своїми підступними питаннями … Мені потрібна сенсація! Розумієте?
– Немає тут ніякої сенсації, Алло. Це дуже заплутана справа… Чому ви вирішили висвітлювати саме її? Що в ній особливого?
Дівчина знизала плечима.
– Я ж казала…Редакційне завдання…
– Завдання-не завдання, мене це не стосується, – вимовила суддя. – Ви маєте право бути присутньою на судовому засіданні, і ніхто не може позбавити вас цього права, бо засідання – відкрите…
… Оператора вона знайшла у найближчій кав’ярні. Замовивши і собі філіжанку кави з лікером, Алла проінформувала колегу про подальші дії.
– Так… Чекаємо до кінця дня… Знайдемо укриття у дворі… Там під деревом я вже придивилася зручне містечко… Звідтіля знімемо, як цього Забарова вантажитимуть до тюремної машини.
Так і зробили. Сіли на напівзруйновану заіржавілу гойдалку і почали чекати.
…Повз них все ще бігли люди у своїх щоденних справах… Ввечері, вже вдома, декотрі з них вмикнули телевізора, вмостилися з комфортом біля екрану і побачили свіженький репортаж Алли Жинсовської… Потім перемикнули – а там передача «Час судді». Так ось що діється за тими сірими мурами! Простора кімната… Прокурор, адвокати… Яке захоплююче дійство! А ось і підсудний…. В домашньому кремовому светрі. Красень та й годі… Не визнає, звичайно, що зґвалтував шляхетну красуню. Та прокурор – молодця! Таки загнав негідника в кут своїми каверзними питаннями. Суддя сидить – ані пари з вуст: уважно слухає пікірування адвокатів з прокурором. А тут ще й тещу підсудного підвезли в якості свідка. Та розповідає, що підсудний і до неї намагався залицятися, тож від такого нахаби усього можна очікувати. Адвокат виголошує промову у стилі Плєвако. Нарешті мерзотник-підсудний дістане своє. Катюзі по заслузі!… Обиватель позіхає й лізе у своє ліжко, яке дякувати Богові, зовсім не схоже на нари. Тепленьке і затишне, як і пристало чесній та порядній людини.
«А цікаво та прокурор притисла підсудного, – щось і помислив чесний та порядний громадянин перед тим, як впасти у короткочасне забуття. «А адвокатка схожа на дівицю, яку бачив сьогодні --">- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (7) »
Книги схожие с «Перекручена реальність» по жанру, серии, автору или названию:
Инна Карташевская - Мама для Сашеньки Жанр: Современная проза Год издания: 2015 |