Павло Чубинський - Ангели на сходах неба: Народні повір'я та забобони

Веселка — шлях, по котрому ангели сходять з неба, для набирання дощу.

Веселка — це зігнута труба, що своїми краями всмоктує воду а морів, річок, озер і виливає їх у хмари. Вона всмоктує з водою і все, що попадає в неї, тобто каміння, жаб, хробаків, риб, тому часто із хмар падають або каміння, жаби, хробаки, або щось інше. Малеча, побачивши веселку, каже: «Тікайте, а то втягне вас дуга».

Райдуга уявляється народові такою, що п'є воду з колодязя чи ставка. Ту воду вона, сховавшися, розливає по хмарах, а звідти вже вода виливається дощем. Райдугу народ називає ще веселкою, бо від її сонячних променів прояснюється (робиться веселим) небокрай, котрий доти був затулений хмарами і нагонив смуток.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ГРАД

Град вважається карою Божою за гріхи. Щоб він обминув чи припинився, то викидають надвір кочерги й лопати, кладуть їх навхрест.

Кажуть, що в хмарах утворюється лід, як ото на річках і ставках, і замерзає товсто — в людський ріст; цей лід чорт рубає і кидає па землю.

Град показує силу Божу: що і влітку може падати лід.

Град випускається відьмаками з колодязів.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО СНІГ

Снігу на небі запас великий, а на землю його скидають ангели лопатами. Ангели прочищають на небі дорогу.

Сніг збирають шатани, цебто чорти. Він виходить із землі й води у вигляді пари і в хмарах наростав. Зібравши трохи снігу, сатана святкує своє весілля і розсипає сніг, через що бувають сильні хуртовини.

Сніг — пара, що виходить з димом з димарів і замврзає в повітрі.

Сніг готується на небі і сиплють його на землю святі. Можна чути від людей безсніжної зими таке: «Не зогниє ж на небі той сніг, впаде-таки колись».

Десь в невідомому далекому краю є дуже високі снігові й льодяні гори, поминаючи які хмари захоплюють з собою частки снігу й льоду, що потім і розсипаються по землі.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО МОРОЗ

Мороз, що буває у квітні і травні та ранньої осені, приписують відьмі; морози зимові — природі.

Є народна казка про сонце, місяць, вітер і мороз, де всі четверо — як люди.

Мороз буває по волі Божій.

Мороз — через те, що сонце йде від нас, а отже — мало гріє.

Мороз — у вигляді сивого, лисого старця, вбраного в снігову одежу і в льодяні чоботи.

Мороз — сердитий чоловік, у нього великі червоні губи і такий самий ніс. Він — родич сонця й вітра, але могутніший за них.

Мороз — дуже старий чоловік, він як дихне помалу, то й мороз не великий, а як дихне дуже, то тоді й мороз робиться здоровий,

Як хочеш щоб пересівся мороз, то треба налічити дванадцять лисих: «Михайло — лисий, — пересядься мороз», і так після кожного.

Мороз — старий, геть обмерзлий бурульками. Якщо з морозом східний вітер, то так триватиме ще довго.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ІНЕЙ

Іней утворюється з пари, що падає з хмар. Він наростає на деревах. Якщо він наростає у вигляді «остюків», то буде врожай на ячмінь; якщо наростає шишками, то буде врожай гречки; якщо наростає квітами — врожай на фрукти. В котрий день тижня наросте іней, в такий день навесні неодмінно треба сіяти щось із ярини, а особливо гречку.

Якщо напередодні Різдва буває іней, то наступного року буде багатий урожай ранньої гречки.

ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ВІТЕР

Вітер — це така людина: бігає собі по білому світу й моргав одним вусом. Коди б він моргнув двома вусами, то знялася б така буря, що вмить перевернула б догори дном цілий всесвіт.

Причину появи вітру приписують якимось чотирьом таємничим істотам, що дмуть з чотирьох кінців землі за розпорядженням головного «вітродмуха».

Вітер, очевидно, виходить з моря, але що він таке — хтозна.

Під час сильного вітру кажуть: «Оце розпустив пащу». Дехто ж називає вітер злим духом і тому, бажаючи, щоб повіяв вітер, як правило, свищуть, прикликаючи його як диявола.

Вітер наносить хмари з моря. Він народжується від дмухання ангелів, що стоять в різних кінцях землі над морем. Вітер з півночі наносить сюди холод, сніг і, зрештою, зиму.

Вітер схожий на зиму, але прикутий велетенськими ланцюгами за руки й ноги до кам'яної стіни. Рвучкий вітер — спроба зірватися з ланцюга й розірвати кайдани. Він — чорт, і через те люди, боячись його образити, відгукуються про нього з певагою. Слабкий, приємний вітерець — подув Бога.

Вітер — це дідуган, --">