Павло Чубинський - Ангели на сходах неба: Народні повір'я та забобони
Название: | Ангели на сходах неба: Народні повір'я та забобони | |
Автор: | Павло Чубинський | |
Жанр: | Культурология и этнография, Религиоведение | |
Изадано в серии: | неизвестно | |
Издательство: | Глобус | |
Год издания: | 1992 | |
ISBN: | неизвестно | |
Отзывы: | Комментировать | |
Рейтинг: | ||
Поделись книгой с друзьями! Помощь сайту: донат на оплату сервера |
Краткое содержание книги "Ангели на сходах неба: Народні повір'я та забобони"
Підготовка та упорядкування текстів ОКСАНИ ВЕРЕС.
Обкладинка ОЛЬГИ ДУМАНСЬКОЇ.
Читаем онлайн "Ангели на сходах неба: Народні повір'я та забобони". [Страница - 8]
ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ВИХОР
Вихор створює сатана, він незнайомий з людиною-вітром. Сатана створює вихор під час свого весілля. Забачивши вихор, народ хреститься, промовляючи: «Щезни, сатано», і вихор стихає.
Вихор — то диявол, через те кожен, кого застав сильний вітер, сідає додолу й хреститься, щоб прогнати від себе диявола. Вірять, що коли вихор підвіє людину, то їй загрожує неминуча недуга, від якої може врятувати лише йорданська вода.
Вихор — чорт, що кудись мчить, при його наближенні треба впасти на коліна й прочитати молитву.
Вихор найчастіше буває під час грози — то чорти тікають від удару громової стріли.
Вихор — чорт. їхав чумак, та, їдучи, полуднував і ніж у руці держав; а поперед нього схопився вихор — крутиться та й крутиться, так що не можна вже далі і їхати. Чумак терпів, терпів, та й не витерпів: розгнівався й кинув у нього ножа. Пил на дорозі осів, лежить тільки зарубаний чорт увесь у крові,— отака є розповідь.
Як вихор крутить, до то йде чортове весілля. Якби кинути сокиру в нього, то була б і кров на сокирі. Як часом вихор набіжить на людину, то треба казати: «На сала», до він і полетить, — він боїться сала.
ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ВИРІЙ
Вирій міститься на заході, там є теплі колодязі, де купаються хворі й одужують.
Вирій — тепла сторона, туди відлітають птахи, котрі не можуть переносити зимової температури.
Вирій міститься десь за морями, там, де сонце ходить близько від землі, через те там постійно тепло й туди відлітають птахи.
Коли у нас зима, у вирії — літо, і навпаки. Країна ця має багато теплих" вод і називається «теплична». Вона міститься аж на південному заході.
ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ГОРИ, ПРІРВИ І КУРГАНИ
Гори, прірви і кургани виникли від потопу.
Як Бог творив землю, то спершу її варив, а потім разом остудив; бульки, що позбігали від окропу й захололи, стали горами, а поміж ними — долини.
Гори, долини, ліси і кургани Бог зробив для звірини, щоб було їй де ховатися.
Кургани означають місця вбитих в дуже давні часи вояків.
Кургани — могили цих велетнів. Прірви — недобрі місця, що провалилися для того, щоб гарна людина не ступила на них ногою. Ліс — житло тварин, що не можуть вжитися з людиною.
Бездонна прірва — це рів недосяжної глибини, в якому живуть чорти. Все, що тільки туди попадає, пропадає навіки.
ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО МОРЕ, РІЧКИ, ОЗЕРА І СТАВКИ
Море — це велетенське скопичення води, що не має краю і дуже глибоке. На дні моря багато отворів, Б які просочується вода — робить у підземному світі дощ.
Під морем розуміють воду, що не має дна і не має меж. На чому тримається вода — хтозна.
Річки висихають від посухи на нашій землі, а в підземному світі в той час ідуть сильні дощі. Ріки — це жили землі, по яких тече вода, як у людини кров.
Озера і ставки виникли здебільшого від скоєного на тому місці злочину.
ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ТУМАН
Про туман кажуть, що це випари із землі й води.
Туман виходить із землі. Коли туман з'явиться влітку, то буде недуга на людей, коли навесні, то — хвороба на скотину, восени — хороші жнива, взимку — благополуччя.
ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО РОСУ
Дощ, сніг, град, роса посилаються від самого Бога.
Роса виходить із землі в тім тільки випадку, коли земля волога й досить зігріта. З росою добре в'язати жито, косити, а особливо вона корисна для скошеної гречки: тоді її зерно повніє. Коли в роса, то повинна бути й погода, коли ж немає, то буде дощ.
Роса — сльози святої Варвари, котра вранці ходить полями н плаче.
ЩО НАШІ ПРЕДКИ ДУМАЛИ ПРО ДОЩ
Тихий, рясний, теплий дощ називається манкою Божою.
Якийсь чоловік постійно їздить верхи па коні і, коли він їде через воду, то каже, що це «будяки», і якщо кінь хльобне трохи води й пирхне, то піде невеликий дощ, а якщо більше захопить води і більше почне пирскати, то й дощ буде більший.
Дощ творять ангели завдяки особливо влаштованій великій сіті. На цю сіть ллють ангели воду і, на свій смак, можуть переносити її з одного місця на друге.
Дощ натягується із морів, великих озер і річок веселкою, розноситься нею по хмарах і --">Книги схожие с «Ангели на сходах неба: Народні повір'я та забобони» по жанру, серии, автору или названию:
Александр Александрович Шевцов (А.Р. Андреев, Саныч, Скоморох) - Мир тропы. Очерки русской этнопсихологии Жанр: Культурология и этнография Год издания: 1998 |
Леонид Васильевич Беловинский - Энциклопедический словарь истории советской повседневной жизни Жанр: Культурология и этнография Год издания: 2015 |
Всеволод Владимирович Овчинников - Два лица Востока. Впечатления и размышления от одиннадцати лет работы в Китае и семи лет в Японии Жанр: История: прочее Год издания: 2013 |
Умберто Эко - Поэтики Джойса Жанр: Культурология и этнография Год издания: 2015 |