Майкл МакКланг - Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око

намір доглянути, щоб він вибрався з цього. Я поцілувала його в повіки, намагаючись не думати про все те, чого ми ніколи не зробимо разом. Я схопила прут і з болем повернулася до Атагос. Брила розплавилася до тріски, розміром десь з палець товстуна. Часу залишилося обмаль.

Тіло Атагос висіло в повітрі на рівні стегон, там де була поверхня брили. Я приставила кінчик прута їй до грудей, з лівого боку грудної клітки.

Здається, трішки далі, сказало Полум‘я. Воно гойдалося над грудьми Атагос.

--Хто цим займається, ти чи я? – буркнула я, але пересунула прут.

Ти робиш добру справу, Амро. Я вчинило правильно, обравши тебе.

-- Просто роби те, що треба. Не хочу, щоб все це було намарне.

Я глибоко вдихнула і загнала прут в досконале, мертве тіло Атагос. Полум‘я пірнуло в створений мною отвір, Атагос сіла в повітрі й закричала голосом Короля Тіней, очі відкриті, палаючі.

Світ зник в болі й темряві.

Принаймні в одному Полум‘я мало рацію. На щастя, біль не тривав довго.

 

Вони билися в просторі між життям і смертю, Тінь і Полум‘я. Я була глядачем, в пастці.

Це була величезна, порожня площина, а на ній всюдисуща чорнота поглинала дрібну цятку світла, а світло своєю чергою з усіх сил намагалося прогнати темряву. Не знаю, скільки часу минуло, поки я за цим спостерігала. Я навіть не впевнена, чи час взагалі мав там якийсь сенс.

-- Ця битва буде продовжуватися до скону віків, -- промовив голос поряд зі мною.

Я повернулася і побачила зморщеного старого горбаня, що за метр від мене спирався на ціпок.

-- Це не дуже відрізняється від того, що відбувається в кожній душі, -- продовжив він. – Добро вічно бореться зі злом у кожному з нас, хіба не так? – він глянув на мене з-під кошлатих брів.

В мене було таке відчуття, що я повинна його знати. Я похитала головою.

-- Більшість людей помирає, -- сказала я. – Тоді так чи інакше все вирішується.

-- Не обов‘язково. Знаєш, є дуже старі душі, що блукають світом. А потойбічне життя – не безпомилкова система. Візьмемо, для прикладу, твого друга, мага. Не дивлячись на те, що він швидше хороша людина, йому судилося неприємне потойбічне життя.

-- Хто ти?

-- Для когось, хто так добре обізнаний з найбільш інтимними частинами моєї анатомії, як ти, це повинно бути очевидним, -- він посміхався, поки я намагалася розгадати сенс його слів. Я кинула це. В мене були більш важливі питання.

-- Отже, це моє потойбічне життя? Якщо це рай, то міг би бути й кращим. Якщо пекло, то я легко відбулася.

-- Ні те, ні друге. Ти, можна так сказати, провалилася крізь тріщини.

-- Ой. І що тепер робити?

-- Повертайся, Амро. Повертайся в своє тіло, повертайся до свого життя. Світ ще не закінчив з тобою, а ти зі світом. Потойбічне життя може почекати.

-- Вкажи мені шлях, -- сказала я.

-- Просто обернися.

Я обернулася, переді мною були двері, дуже схожі на розриви, які робив Та-Агот. Через них я побачила Хольгрена. Був день, він не спав, пригортав моє нерухоме тіло до грудей. По його щоках текли сльози.

-- Що ж, йди, -- сказав старий. Але коли я рушила до дверей, він погукав мене.

-- Ще одна річ, Амро: Відтепер трохи обережніше обирай, кого згадуєш у своїй лайці. Ніколи невідомо, хто слухає. – Він ще раз посміхнувся і зник.

Я пройшла крізь двері й опинилася в обіймах Хольгрена.

Я не могла уявити для себе кращого місця.

 

…і все, що трапилося потім

Ми залишилися на краю озера, надто побиті душею і тілом, щоб негайно вирушати у дорогу додому і надто поглинені одне одним, щоб перейматися світом і майбутнім. Ми говорили і робили те, що говорять і роблять коханці, і вам не потрібно знати подробиці. Ми були живими і мали одне одного. Ми перемогли.

На зиму ми стали табором у запилених кам‘яних залах Полум‘я. Зимові бурі засипали землю і заморозили озеро. Якби ми вирушили в подорож, шлях був би важким. Я була набагато слабшою, ніж мені б цього хотілося. Моє тіло, свідоме того, що загроза неминучого знищення минула, просто відмовлялося зносити труднощі. Хольгрен здивував мене своїм вмінням ставити пастки і здобувати їжу. Якби я застряла в Таготі з ним, то мені б велося там набагато краще.

--">