Библиотека knigago >> Старинное >> Старинная литература >> Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око


СЛУЧАЙНЫЙ КОММЕНТАРИЙ

# 1528, книга: Их величества пирамиды
автор: Войтех Замаровский

"Их величества пирамиды" - это монументальное произведение, которое глубоко погружает читателей в загадочный и захватывающий мир египетских пирамид. Автор Войтех Замаровский, известный историк и археолог, провел обширное исследование, чтобы представить всестороннюю и информативную историю этих древних сооружений. Книга разделена на несколько томов, каждый из которых посвящен определенным аспектам пирамид. Первый том охватывает их историческую эволюцию, начиная от первых мастаб до...

СЛУЧАЙНАЯ КНИГА

Майкл МакКланг - Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око

Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око
Книга - Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око.  Майкл МакКланг  - прочитать полностью в библиотеке КнигаГо
Название:
Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око
Майкл МакКланг

Жанр:

Старинная литература

Изадано в серии:

неизвестно

Издательство:

неизвестно

Год издания:

-

ISBN:

неизвестно

Отзывы:

Комментировать

Рейтинг:

Поделись книгой с друзьями!

Помощь сайту: донат на оплату сервера

Краткое содержание книги "Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око"

Аннотация к этой книге отсутствует.


Читаем онлайн "Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око". Главная страница.

Книгаго: Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око. Иллюстрация № 1

Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око

Амра Тетіс -- 2

Майкл МакКланг

Переклад з англійської -- полігНОТ

------------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.


Керф & Ісін, Частина перша

Над світом здіймалася нова ера. Древнього Керфа і вічно молоду Ісін призначили доглянути, щоб теперішня закінчилася; так би мовити, задути лампи, замести в кутках і передати ключі новим мешканцям. Вони обходили велетенську, порожню площину богів, відчуваючи в своїх вічних кістках неприродну тишу, меланхолію речей, що закінчувалися, радісне хвилювання речей, що от-от почнуться.

-- Що ж, ми майже закінчили, -- прохрипів Керф.

-- Справді, здається, що так, -- відповіла Ісін, пригладжуючи неслухняні завитки волосся назад на їхнє місце. – Магію перекрив?

-- Ще століття тому. Поки ми тут розмовляємо, вона слабне. Що з Близнятами?

Ісін клацнула пальцями.

-- Я знала, що щось забула! Як завжди.

-- Я покладав на них великі сподівання. На жаль.

-- Це не твоя вина, Керфе. Шлях до божественності вузький, але чітко позначений. Хоча боюся, саме надмір якостей, які я шаную, наробив їм клопотів.

Керф буркнув, зупинився, сперся на свій кривий посох.

-- Або брак тих, які я підтримую, -- відповів він. – Хай там що, ми не можемо дозволити, щоб вони заважали наступним.

-- Відпочивай, -- сказала Ісін. – Я займуся Близнюками, а тоді валимо звідси.

Керфу спала раптова думка. Під кошлатими, білосніжними бровами його очі засяяли.

-- Ні, -- сказав він. – В мене є краща ідея.

Ісін вигнула досконалу брову.

-- В Люсернісі є злодійка, уяви собі, вона любить присягатися на мої яйця. Роками дратувала мене. – Керф з нетерпінням потер вузлуваті руки.

-- Ей, Керфе, ти що задумав?

-- Ми століттями не втручалися до смертних. Чесно кажучи, мені цього бракує. Наступного шансу може не бути, моя люба. Хтозна, де ми опинимося.

Ісін променисто посміхнулася. Тільки так вона вміла посміхатися.

-- А, ну гаразд, -- сказала. – Але ти впевнений, що ця злодійка справиться з Близнюками?

-- Вона здатна залагодити справу, разом зі своїм партнером, але гадаю, при цьому їй буде не до сміху.

Він тихо засміявся.

-- Будуть тобі протухлі яйця Керфа. Нахабне дівчисько…

 

Розділ 1

Це мав бути спокійний вечір в Мистецькому кварталі – стакан вина, прогулянка по Променаду, потім якась вистава, останній спектакль Жовтого Короля. Я вже кілька тижнів збиралася його переглянути. Нарешті мені вдалося поцупити квиток. В цілому, я розраховувала на кілька приємних годин.

Все пішло не так. Замість цього Хольгрен хотів поговорити зі мною про гроші. Якщо точніше, про десять тисяч золотих марок.

Я сиділа за одним з подряпаних дерев‘яних столиків назовні винного магазинчика Тамбора, насолоджувалася першим весняним днем. Зима трималася з впертістю майже нечуваною в Люсернісі, найпівденнішому з великих міст на західному березі Драконового моря. Здавалося, всім у місті спало на думку те саме, що й мені. Всі столики назовні були зайняті, в той час, як всередині брудного магазинчика було зовсім порожньо. Рух копит, ніг і карет по вулиці був значно жвавішим ніж зазвичай. Навіть дув легенький східний вітерець, що утримував смердючі міазми, які здіймалися з канав, на стерпному рівні. На диво, я справді насолоджувалася цим рідкісним почуттям задоволення.

Хольгрен знайшов мене і тицьнув зім‘яту, брудну об‘яву мені під ніс. Це була пропозиція Герцога.

-- Щойно прибула з торговим кораблем, Амро. Схоже, Герцог Виборзький розклеює їх в усіх портах на Драконовому морі. – Він стояв з дивною посмішкою на обличчі. Я, як могла, зобразила невдоволення, але це не справило на нього жодного враження.

-- Ну, давай. Читай.

Я зітхнула, взяла об‘яву і прочитала. Герцог пропонував десять тисяч марок за доказ існування

--">

Оставить комментарий:


Ваш e-mail является приватным и не будет опубликован в комментарии.