Яр Славутич (Григорій Жученко) - Моя доба

раз, бувало, домагався вплав, А повертався із води навскачки).

Гадаю, досить довгих балачок,

Бо рими - й ті обходять мій гачок.

624

Минув мій вік. Доба моя минає.

Пора подумати про супокій.

Новий загін поетів добирає

Нового слова і гуде, мов рій, Дзвенить, як мідь, шугаючи в безкрає.

Вже крайній час - у формі нелегкій, Пойнятій сув’яззю римівних мафій, Собі створити щось із епітафій: 625

СЛАВУТИЧ Яр, виховник і поет,

Лежить отут, похований в Канаді, А рвійний дух, не знаючи тенет, Воює далі. Не кінець браваді!

Убравши в карби не один сонет, Творив октави то сумні, то раді, -

Инакше згинув би цей гранослів, Чий меч ворожих не щадив голів.

1957-1978

--">